Оксидування

Оксидування – покриття поверхні виробу тонкою плівкою оксидів, що захищає від корозії й надає гарний вид. Сталь оксидують у чорний колір, так: приготовлений розчин (табл.2) нагрівають в емальованому або скляному посуді, заповненої на 1/3, занурюють у нього після декапірування виріб і починають підігрівати. Леговану й високолеговану сталь витримують у розчині довше в півтора разу, чим зазначено в таблиці. У третьому розчині нітрит натрію можна не додавати, а взяти 25 г нітрату натрію. Розчин № 7 готовлять без води, а нагрівають суміш скипидару із сіркою на водяній лазні. Щоб оксидна плівка на деталі складної форми була однакової товщини, її через кожні 25-30 мін виймають, споліскують водою й занурюють знову іншим боком.
Після оксидування деталь промивають у гарячій воді й занурюють на 1-2 мін у розчин хромпіка (100—120 г/л), нагрітий до температури 60-70 °З. Можна також промити деталь у проточній воді, а потім прокип’ятити протягом 3—5 хв у розчині господарського мила ( 20-30 г/л). Після цього деталь висушують, змазують машинним маслом і витирають. Сталь оксидують у різні кольори в розчинах, сполука яких наведено в таблиці 3.
Розчин № 4 спочатку готовлять із двох частин – у половині води розчиняють гіпосульфіт, а в другий – оцтокислий свинець.
Розчини змішують, нагрівають до кипінню, опускають підготовлені до покриття деталі й знову кип’ятять до появі синій або темно-синій кольори. У розчин № 5 деталь не занурюють, а м’якою кистю змочують всю її поверхню й дають висохнути. Так повторюють кілька разів, поки поверхня не придбає бажаний червоний колір. Якщо при цьому з’являться іржаві плями, їх обережно знімають вологим пензликом і знову наносять розчин.
Розчин № 6 – це електроліт, тобто оксидування в ньому проводять під дією електричного струму щільністю 1-1,5 А/дм2, напругою 6—8 В. Як анод використовують свинцеву пластину, площу якої в 1,5 рази більше площі деталі. Закінчивши оксидування будь-яким розчином, крім № 6; деталі обробляють, як і після оксидування, у чорний колір, а після електролітичного оксидування (№ 6) їх просушують при температурі 100— 110 ° С. Оксидування цинку, його сплавів і оцинкованих виробів можна виконувати термічно-хімічним і хімічним способами. При першому способі очищену й знежирену поверхню змочують розчином, приготовленим з рівних частин за масою 25% оцтокислої міді й 30% оцтової кислоти, і нагрівають протягом 1-2 мін до температури 300 °С. Обробку поверхні повторюють двічі.
Для оксидування хімічним способом наготовлюють такий розчин, г:

Фосфорна кислота…………………2-10
Азотнокислий натрій…………….70-100
Вода………………………………………1000

Обробка деталі триває 30—40 хв при температурі 80—100 °С. Потім виріб промивають, сушать і змазують.
Алюміній і його сплави оксидують хімічним і електрохімічним способами в окисних розчинах (табл. 4). При оксидуванні на поверхні виробу утворюється антикорозійна плівка з окису алюмінію, що може мати різні кольори, а також, може бути основою, що добре поглинає барвники.
До розчину № 1 можна додати 0,25 частини за масою їдкого натру, щоб він глибше проникнув у метал. Після оксидування деталь занурюють на 10-15 мін в 2 % розчин хромового ангідриду температурою 18-20 °З або ж промивають її у воді й кип’ятять 15-20 мін, щоб видалити залишки реактивів. Потім деталь сушать. Дуже добре, якщо оксидовану поверхню захистити лаком. Оксидують алюміній до утворення плівки з перламутровим блиском так: поверхня виробу очищають від бруду, знежирюють органічним розчинником і дротовою щіткою (наждаковою шкірочкою № 60 або 80) обробляють її в різних напрямках. Потім деталь нагрівають до температури 80-100 °З, покривають, нагрітим до 90—100 °С 10% розчином їдкого натрію й сушать на повітрі. Покрита прозорим лаком поверхня не втрачає кольори протягом трьох років.