Полірування

Така обробка поверхні металу виконують після шліфування або гальванічного покриття. Завдяки поліруванню металу усуваються мікронерівності на поверхні виробу.
При ручному поліруванні пасту наносять на повсть і нею роблять кругові рухи на поверхні виробу.
Механічне полірування виконують полірувальними колами з повсті або бавовняних тканин, змазаних пастою. Вони приводяться в рух від електродвигунів із частотою обігу близько 2000 про/хв. Для механічного полірування використовують шкірочки № 280 і № 325 і мікропорошки марок М-5, М-7, М-10, М-14, М-20, М-28 (цифри означають розмір зерен у мікрометрах). Промисловість виготовляє повстяні полірувальні кола трьох типів: грубошерсті, напівгрубої вовни й тонкошерсті. У домашніх умовах кола для полірування можна зробити зі старих валянків. Для цього них розріжуть і халяви склеюють гумовим, клеєм або 88Н, щоб загальна товщина кола була 20-25 мм. Столярний або інший клеї, які після висихання виробу утворюють суху міцну плівку, застосовувати не слід, тому що це може привести до ушкодження поверхні виробу. Коло можна виготовити також з обрізків тканини, які мають товщину біля 7-10 мм і густо прошиті на швейній машині. На шпиндель полірувального верстата надягають кілька таких кіл і здавлюють їхніми шайбами діаметром, що становить 1/3 діаметра кола. На кола наносять пасту, і деталь притискають до кола. Полірувальне коло повинен обертатися на працівника, деталь при цьому притискають нижче центра кола. Тоді паста з-під деталі відлітає долілиць, а у випадку виривання з рук деталь падає також упаде долілиць. Полірувати краще під кутом 90° до напрямку попереднього шліфування.
Якщо полірують деталі з матеріалів різної твердості, то спочатку обробляють найбільш тверді поверхні, а потім — м’які. Щоб очистити забруднене коло, до його поверхні під кутом 90°, але нижче центра, рукою легенько притискають штаб з гострою гранню.
Тканинні круги звичайно не чистять.
Полірують метал такими пастами, частин за масою:

Наждакова
Наждаковий пил……………………………35-45
Парафін……………………………………………10
Жир яловичий (тваринний комбіжир)…5
Масло мінеральне……………………………..1

Хромова
Окис хрому …………………………………….81
Стеарин…………………………………………..10
Жир яловичий (тваринний комбіжир) …5
Гас ………………………………………………….2

Крокусна
Крокус (окис заліза) ……………………..33-45
Олеїн ……………………………………………20
Стеарин …………………………………………5
Парафін…………………………………………5

Вапняна
Полірувальне вапно…………………..40-50
Стеарин ……………………………………..15
Олеин ………………………………………..10
Сірка в порошку ………………………….1

Можна користуватися пастою ГОИ № 1, 2 і 3 відповідно для грубого, середнього й тонкого полірування, а якщо її немає – зеленою художньою фарбою в тюбику «Окис хрому». Наждакову пасту застосовують для початкового полірування, крокусну – щоб підготувати поверхня для гальванічного покриття, хромову й пасту ГОИ № 1 і 2 – переважно для полірування виробів з міді, що не іржавіє стали, хромованих і нікельованих поверхонь, вапняну й частково пасту ГОИ № 2 – для полірування кольорових металів. Хромової й пастою ГОИ можна також полірувати м’які метали, проте, вапняна діє на них більш м’яко й додає блиску.
Для готування паст спочатку розтоплюють в одній посудині стеарин, віск, жир і інші речовини, потім старанно їх перемішують і додають полірувальний порошок. Після охолодження, але перед отвердінням, суміш заливають у форми або виливають на металеві аркуші. Порошок окису хрому можна виготовити, прожарюючи суміш хромпіку (двохромовокислого калію) і порошкової сірки (відповідно 5 і 1 частина за масою) до зникнення синього полум’я. Після прожарювання порошок промивають гарячою водою, поки він придбає темно-зелений колір, відфільтровують, сушать і розтирають у ступці. Остаточно полірують на колі або на повсті без пасти. Гальванічні покриття полірують, як правило, на тканинний кругах. Для полірування невеликих виробів можна використовувати електродвигун побутових швейних машин зі спеціальним пристроєм для регулювання частоти обігу (мал. 3). До двигуна за допомогою перехідної втулки приєднують гнучкий вал з наконечником від стоматологічного встаткування, у який вставляють диско власник з невеликими фетровими або з товстої замші полірувальними кружками, діаметром 20 – 30мм.

polirovka

Електрохімічне полірування – виріб перешкодять у гальванічну ванну, де під дією струму й електроліту стравлюються маленькі нерівності поверхні. Вироби з міді полірують в 50% розчині ортофосфорної кислоти, у який опускають деталь і сполучають її з анодом постійного джерела струму. Як катод використовують свинцеву пластинку, розміри якої значно більші за виріб.
Джерело постійного струму повинні бути напругою 4-6 вольти, а сила струму, що пропускають через виріб, – 0,8 А/дм2. Електрохімічне полірування виробів з алюмінію можна провести в такому розчині, частин за масою:

Сірчана кислота (щільність 1,83) …………17
Фосфорна кислота (густота 1,57) ……….17
Хромовий ангідрид …………………………….2
Вода ………………………………………………….4

Температура електроліту 75-90 °С, щільність струму 30— 35 А/дм2, час обробки 5-6 мін. Після полірування деталь промивають і сушать.

https://eaunioncn.com/himicheskoe-syre-ru/trietilamin/