Стандартне литво металу

Виготовити невелику деталь простої форми з легкоплавких металів (олово, свинець, цинк, алюміній) у домашніх умовах порівняно нескладно.

lite-metal

Опоку (ящик для формування) виготовляють з неструганих дощок (тоді з ними краще зчіплюється фор мова земля), її розміри в 1,3—1,4 раза більші за деталь. Опока (рис. 17) складається з двох частин: нижньої (ящик з дном) і верхньої (рамка з двома-трьома поперечинами всередині для кращого утримання формової землі). Для суміщення (після формування) верхньої і нижньої частин на одній з них є фіксатори, а на іншій — заглиблення. Формова земля — це переважно дрібний пісок з домішкою глини (20 % ) та кам’яновугільного пилу (5 %), хоч молена обійтися і без нього. Для виготовлення форми моделлю може бути сама деталь або спеціальна модель з дерева чи іншого матеріалу. Якщо моделлю для формування служить вже спрацьована в окремих місцях деталь (наприклад, защіпка дверцят автомобіля), то спрацьовані місця нарощують шпаклівкою (краще епоксидною) до розміру нової деталі. Після підсихання нарощені частини очищають наждачною шкуркою. При формуванні у нижню частину шоки насипають землю і трохи ущільнюють її. Модель припудрюють графітом або тальком і втискують її в землю до половини. Розміщують модель так, щоб виступи та інші частини легко виймалися з форми і не руйнували її. Землю в ящику і модель знову присипають графітом, на нижню частину опоки ставлять верхню, суміщаючи фіксатори із заглибленнями. У невідповідальній частині майбутньої деталі ставлять конічну пробку (конусом вверх для майбутнього ливника), засипають землю зверху з надлишком та добре трамбують. Потім виймають пробку під ливник (попередньо її трохи розхитують) загостреним предметом, засунутим в місце – рознімання обох частин шоки, спочатку зрушують, а потім піднімають верхню частину форми і, трохи розхитавши, виймають модель з нижньої. На обох частинах мусять бути заглиблення, які точно відображають форму деталі. Якщо деталь довга, на протилежному кінці форми у верхній частині роблять отвір, подібний до ливника, так званий випарник, для виходу повітря з форми, коли в неї заливається метал. Після підсихання обох половин форми верхню ставлять на нижню, добре притискують, щоб по лінії рознімання не було щілин. Форма готова до заливання металу. Якщо виливок має різну товщину стінок, то охолодження металу у формі відбувається нерівномірно, бо тонкі частини охолоджуються швидше, ніж товсті, що може призвести до появи на ньому тріщин або усадочних раковин. Тому доцільно ливник ставити проти тонкої частини, тоді роз-плавлений метал нагріває стінки форми при заливанні і швидкість охолодження різних частин ви-ливка вирівнюється. При виготовленні виливка з пустотою всередині (наприклад, зігнутої трубки) на місце її ставлять стержень, який виготовляють з формової землі, але додатково обробляють розчином рідкого скла (силікатного клею) і сушать 5—40 хв. при температурі 40—100 °С залежно від розміру. По краях стержня повинні бути знаки (виступи, заглиблення), якими він встановлюється у ливарну форму. Можна стержень виготовити на дроті, температура плавлення якого вища від температури плавлення основного металу, і на дроті встановити стержень у форму. Метал плавлять у будь-якому посуді з чорного металу. Плавити молена в горні, печі, на вогнищі, де є багато жару. Доцільно в посуд на метал насипати зверху нашатирю або деревного вугілля (особливо при плавленні цинку), щоб метал не вигоряв. Після розплавлений метал ще (4—5 хв.) тримають у печі, щоб він більше нагрівся і добре заповнив форму в тонких місцях. Потім заливають його у форму безперервним струменем. Після охолодження металу форму рознімають і виймають виливок. Прості виливки з свинцю чи олова (наприклад, грузило до вудки-донки) можна зробити в картоплині. Для цього вирізують у ній відповідне заглиблення (форму).