Паяння м’якими припоями

Для захисту металу в процесі паяння від окислення застосовують флюси — допоміжні матеріали. Крім припоїв та флюсів, необхідні паяльник, паяльна лампа, металева щітка, напилки тощо.

payalnik

Паяльники бувають періодичного нагрівання (молоткові, торцеві), виготовлені з високоякісної міді, й електричні різної потужності: 10,16, 25, 40, 65, 100 і 125 Вт. Вони є безперервного нагрівання з силу струму 0,3—0,35 А (опір 70—75 Ом).
Паяльник (рис. 7) складається з паяльного стержня 1, всередині якого є нафівальний елемент 2, стальної трубки 3, радіатора 4 та рукоятки 5. У передню частину трубки, де є проріз, вставлено незмінним паяльним стержнем ПЦН або із змінним ПСН. Час розігрівання їх від 5 до 10 хв залежно від потужності. Паяльники форсованого режиму (ПСФ) розігріваються за 2—5 хв. Вони мають двоступінчастий перемикач на потужність 20/40, 50/100, 125/250 Вт, що робить їх більш зручними та універсальними в користуванні. Паяльник імпульсного нагрівання розігрівається за 20—40 с. При опусканні ручки цього паяльника на важіль підставки вимикач відключає його від мережі.
Діаметри паяльних стержнів в електричних паяльниках 1— 6 мм.
Для паяння електронних приладів на інтегральних мікросхемах бажано користуватися низьковольтним електропаяльником із заземленим корпусом. Такий паяльник рекомендується виготовляти на напругу 24 В та мідний паяльний стержень, задня частина її запресована в рукоят-ку, виготовлену з деревини твердої породи або термореактивної пластмаси. На трубку напресовано охолоджувальний радіатор 6 з дюралюмінію. Велика шайба радіатора має чотири вирізи, щоб паяльник зручно було ставити на неї як на підставку. Замість су-цільного радіатора можна набрати його з окремих великих шайб відповідного діаметра з розподільними малими шайбами. Слід забезпечити такий контакт радіатора чи окремих шайб з трубкою, щоб теплота від неї добре передавалась до радіатора. Нагрівник виготовляють із ніхромового дроту діаметром 0,12 мм, намотуючи його на туго натягнуту струну діаметром 0,15 мм. Довжина спіралі 45—50 мм. Вставляють її у дві тоненькі керамічні трубки з внутрішнім діаметром 0,55 мм. Якщо таких трубок не має, то спіраль можна зігнути по довжині вдвоє, зв’язати у двох-трьох місцях ниткою, залишивши невеликий зазор (0,5 мм) між частинами спіралі, і обмазати замішаним на силікатному клеї каоліном або тальком, щоб утворився стержень діаметром 3,5—4 мм, який би вільно входив у паяльний стержень.
Виводи спіралі, починаючи від отворів у трубці до початку рукоятки, ізольовані один від одного відрізками керамічної трубки або тією ж сумішшю, що й стержень, але не суцільно. З шнуром живлення виводи з’єднані обтискними трубками. Шнур трижильний. Дві жили з’єднані із спіраллю, а третя обкручена навколо живильних проводів (де вони ізо-льовані) і припаяна до трубки. Ця жила є заземлюючою. Шнур на кінці повинен мати три виводи. Розміри низьковольтного паяльника вказані на рисунку, але паяльні стержні можуть мати робочі кінці різної довжини. Маса паяльника близько 60 г. Підготовка паяльника до роботи. Перш як нагрівати паяльник, робочий кінець його добре очища-ють напилком від окислів, надаючи йому клиновидної форми. Робочий кінець, вкритий припоєм, не очищають.
Якщо він тупий або має раковини (від перегрівання), його відтягують молотком і обробляють напилком.

nagrevanie-payalnika

При нагріванні полум’я спрямовують не на робочий кінець, а на товсту частину паяльника (рис. 8). Поява біля нього зеленкуватого полум’я свідчить про достатнє нагрівання паяльника. Після цього робочий кінець лудять, натираючи його об нашатир (хлористий амоній), на який кладуть шматочки припою. Окисли краще знімаються* коли потерти паяльником об твердий шматочок нашатирю. Якщо під час нагрівання на паяльнику утворився товстий шар окислу або окалини, його краще зняти напилком, а потім вже потерти об нашатир. Добре прогрітий пвяпьник плавить нашатир з виділенням сизого диму. Непрогрітий паяльник погано димить і повільно плавить припій.
Кусковий нашатир можна виготовити, якщо 100 г порошкового змішати з 2 г гіпсу, зволожити суміш 20—25 мл води, замісити «тісто» в кусок і висушити при температурі 50—100 °С. Паяльник можна залудити у розчині хлористого цинку (флюс). Для цього робочий кінець на мить опускають у розчин і зразу ж торкаються припою. Електричний паяльник Зручно лудити в заглибленні цегли, куди кладуть шматочки каніфолі та припою. Якщо робочим кінцем паяльника потерти об цеглу, окисли з нього зчищаються, каніфоль розплавляється і припій рівномірно лудить паяльник.
Паяльний стержень електропаяльника поступово обгоряє і стає тонким, запобігти цьому можна нікелюванням, або дифузійним алюмінюванням його поверхні. Для алюмінювання поверхню стержня обробляють наждачною шкуркою № 100—120, а потім чистою шкуркою. Торкатися обробленої поверхні руками не можна, щоб не залишити на ній жиру та бруду. Очищену поверхню натирають м’яким алюмінієвим дротом, який також очищають наждачною шкуркою. Після суцільного покриття стерлшя алюмінієм нерівності пригладжу-ють поліруванням сталевою поверхнею будь-якого виробу (ножа, пінцета тощо). Підготовка поверхні до паяння полягає у зачищенні та припасуванні місця спаювання. Зачищати треба до чистого металу, тоб-то повністю видаляти окисли, керамічну емаль (на посуді), лакову ізоляцію (на дроті) тощо. Якщо треба запаяти в посудині отвір діаметром більше 4—5 мм, в нього доцільно вставити шматочок лудженої бляхи (з консервної банки). Найкраще, коли вставки чи інші деталі, що пр паюють, прилягають із зазор не більше 0,3 мм. Припій наносять на місце лаяння нагрітим і залудженим паяльником, яким торкаються деталі не гострою частиною робочого кінця, а плоским боком, щоб збільшити площу контакту.

progrevanie-detali

Рис. 9. Прогрівання  великої деталі при паянні
Паяльник прогріває деталь, і припій розтікається по поверхні, обробленій флюсом. Коли деталь масивна і паяльником її не можна прогріти в процесі паяння, використовують електричну плитку або праску (рис. 9), а в крайньому разі — полум’я газового пальника чи паяльної лампи. На підготовлену поверхню наносять флюс, який видаляє окисли і запобігає окислюванню деталей під час паяння.
Якщо для паяння потрібно батат припою, його відокремлюють від прутка маленькими шматочкам і кладуть на місце паяння. Не рівний шов із слідами від паяль ника свідчить, що місце спаювання було непрогрітим або ж не об роблене відповідним флюсом. Пі сля закінчення паяння не рекс мендується охолоджувати паяль ник водою.