Хімічне гравірування

Для гравірування металеву поверхню добре знежирюють і протирають пемзою, щоб утворились мікронерівності, а потім роблять на ній напис хімічно стійким плівкоутворювачем (чорнилом). Після висихання напису виріб травлять у кислотах або лугах. Якщо чорнило розпливлося, то перед травленням написи з боків підправляють гострим тонким скальпелем або лезом. Виготовлення написів та підготовка виробів до гравірування. Написи роблять целулоїдним або
іншим лаком, який не руйнується кислотами або лугами. Можна також приготувати розчин з каніфолі (6 г), етилового – спирту (10 см3), аміаку (10 крапель) і фіолетового чорнила (2—3 кристалики).
Спочатку розчиняють барвник у спирті, а потім домішують каніфоль. Після повного розчинення додають аміак.
Для алюмінію застосовують «біле чорнило», яке запобігає роз’їданню напису з боків. Його склад такий, частин за масою:

Клей 88Н………………………………….100
Каолін (біла глина)……………………90
Розчинник……………………..До утворення напіврідкої консистенції.

Вибираючи розчинник, слід спочатку перевірити, чи розчиняє він клей. Найкраще його розчиняє етиловий спирт.
Можна також робити написи перевідним способом. На папері малюють дзеркальне зображення того, що повинно бути на металі, потім зображення переносять на підготовлену знежирену поверхню, яку травлять. Для малювання (або друкування) готують таку фарбу, частин за масою:

Асфальт (порошок)……………………60
Оліфа натуральна……………………….35
Віск бджолиний………………………….3
Вазелін (технічний)…………………….2
Сикатив……………………………………..3—5

Сикатив додають у фарбу безпосередньо перед її використанням. Виготовлені відбитки або малюнки припудрюють порошком асфальту, сушать, потім здувають його рештки чи змітають м’яким пензлем кислота.

На приготовлену поверхню наносять лак такого складу, частин за масою:
Каніфоль……………………………..55
Скипидар…………………………….35
Спирт етиловий……………………10

Коли лак на поверхні виробу загусне і стане липким, до нього лицьовим боком притискають малюнок, щільно прикочують або пригладжують і сушать протягом 1—2 год. Потім папір зволожують водою і знімають. Відбиток при цьому залишається на по-верхні виробу, з якої вологою ганчіркою видаляють рештки клею. Після просихання виріб підігрівають для розплавлення асфальту і протирають зображення сумішшю бензину з оліфою для видалення лаку з тих місць зображення, де немає ліній. Місця, які не потрібно травити, покривають захисним асфальтовим лаком, потім травлять виріб звичайним способом. Щоб одержати напис у заглибинах, поверхню очищають дрібною шкуркою, підігрівають до температури 50—60 °С, опускають в розплавлений віск і охолоджують. Потім роблять на ній напис, продряпуючи віск, і опускають у ванночку для травлення. Всі оголені місця роз’їдає травильний розчин, а решта пластини залишається цілою. Опустивши пластину в окріп, знімають з неї плівку воску; заглиблений напис можна затерти будь-якою фарбою.
Травлення — процес проявлення контурів зображення в спеціальних розчинах (табл. 18) залежно від виду металу. Розчин № 7 можна приготувати і без солі, тоді травлення триватиме 5 хв., при температурі розчину 40 °С. При відсутності їдкого натру можна травити алюміній в розчині кальцинованої соди (200 г на 1 л води), нагрітому до 80 °С, протягом 15 хв. Добре травити мідь в розчині хлорного заліза з питомою вагою 1,36 протягом 40—80 хв. Для виготовлення хлорного заліза до залізних ошурок додають | 10%- ну соляну кислоту (відповідно 1 і 25 частин за масою). Витримують п’ять діб, обережно зливають верхню частину — це і буде розчин хлорного заліза Якщо за ареометром питома вага його менша 1,36, випаровують зайву вологу, а якщо більша — доливають дистильовану воду. Найчастіше в розчині хлорного заліза травлять гетинакс, покритий мідною фольгою, при виготовленні плат для радіоапаратури. Після закінчення травлення будь-яким розчином поверхню споліскують 3—4%- ним розчином: після кислотного травлення — лужним, а після лужного — кислотним, потім добре промивають водою.